Історія розвитку запобіжників

У 1880-х роках Томас Едісон подав заявку на перший патент на запобіжник, який функціонував як запобіжний клапан у ланцюзі, поклавши початок історії розвитку запобіжників. Усе більш широке застосування запобіжників призвело до появи багатьох конструкцій, у різних галузях промисловості пред’являлися різні вимоги до них. Це призвело до появи різноманітної сімейства запобіжників, що відрізняються за формою, розміром, способом монтажу, матеріалами, структурою, специфікаціями, характеристиками та застосуванням. Розробка мініатюрних запобіжників зазнала чотирьох революційних інноваційних етапів. Різниця в розвитку промисловості та навколишніх умовах у всьому світі також призвела до багатьох варіацій запобіжників, які використовуються в різних регіонах. Це відображено в трубчастих електронних мініатюрних запобіжниках, які поступово утворюють дві основні системи: Північну Америку та Європу.

Універсальні модульні запобіжники IEC 60127-4 спробували об’єднати ці дві системи, зробивши перший крок.

Китайська індустрія запобіжників почалася в 1950-х роках, спочатку повністю копіюючи моделі Радянського Союзу, що призвело до обмеженої різноманітності, застарілих конструкцій і попередніх методів тестування. Наприкінці 1970-х років локалізація виробництва кольорових телевізорів підштовхнула розвиток індустрії мініатюрних запобіжників, і запобіжники із затримкою часу的 для кольорових телевізорів почали відповідати міжнародним стандартам. Перший національний стандарт Китаю для мініатюрних запобіжників, GB9364.-88, прийняв відповідні частини IEC60127. Переглянутий GB9364-97 і нещодавно сформульований GB9364.4 також прийняв відповідні частини IEC60127.